Зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо провадження в умовах воєнного стану

Зміни Кримінального процесуального кодексу щодо провадження в умовах воєнного стану: що зміниться, документ.

Верховна Рада 27 липня 2022 року прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» (законопроект 7370).

Серед іншого, вносяться зміни до спеціально введенної на час війни до КПК статті 615 (Особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану).

Повноваження прокурорів «замість суддів»

Наразі (до змін, передбачених цим законом) стаття 615 встановлює, що під час війни, якщо відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею деяких повноважень, передбачених КПК, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів зі встановленого переліку, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні такого злочину, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Тепер же цю норму змінили.

Так, якщо «відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього Кодексу, – такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Рішення керівника органу прокуратури приймається у формі постанови та має містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді».

Строк затримання і вручення підозри

Також у КПК передбачається, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 КПК (затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу).

А якщо в умовах воєнного стану відсутня об’єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211, розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи.

І, якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 КПК, для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється.

Окрім того, передбачено, що у разі наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки, встановлені статтею 278 цього Кодексу, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до 48 годин (до змін - 72 годин). Відповідно, у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж 48 годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Особливості розгляду скарг на дії чи бездіяльність прокурора, слідчого

У змінах передбачено, що скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду.

Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.

Під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визнаним у порядку, передбаченому законодавством.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Нова підстава для закриття кримінального провадження

Також на час воєнного стану змінюється порядок освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого.

«Для того, щоб зібрати якомога більше доказів, освідування можна пройти добровільно, а в разі відмови його проведуть примусово на підставі постанови прокурора.

Якщо цей процес буде потребувати роздягання, то присутніми можуть бути особи тієї ж статі, за винятком лікаря. Запис відео цього процесу можливий лише за письмової згоди.

Крім того, якщо прокурор не може видати дозвіл на видачу трупа родичам через активні бойові дії, то цей обов’язок покладається на слідчого після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Закон, з поміж іншого, встановлює нову нереабілітуючу правову підставу для закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, а саме: смерть особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення і стосовно якої «зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру» у вчиненні кримінального правопорушення, однак не було повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю», - розповіли у Верховній Раді.

А що буде на практиці?

У Головному науково-експертному управлінні ВР з цього приводу зауважили, що деякі запропоновані законопроектом зміни «носять безсистемний та нелогічний характер».

«Так, відповідно до положень пунктів 19 та 27 частини першої статті 3 КПК України стороною кримінального провадження з боку захисту визнається особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю. Тобто безпосередньо померла особа, а не її представники, спадкоємці тощо.

При цьому законопроект не містить чітких механізмів визначення живого  дієздатного суб’єкта, який зміг би повноцінно брати участь у кримінально- процесуальних відносинах з метою реалізації тієї ж «реабілітації».

Вказівка у частині десятій статті 284 КПК України (у редакції законопроекту) про направлення повідомлення про можливість закриття кримінального провадження «одному з близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику» також містить ознаки правової невизначеності, оскільки, наприклад, навіть при залученні законного представника виноситься відповідна постанова (частина третя статті 44 КПК України).

Також, хоча законопроектом передбачено введення нового суб’єкта процесуальних відносин, водночас текст законопроекту не містить згадки про момент і підставу для набуття померлою особою зазначеного процесуального статусу.

Крім того, в контексті змін до статті 45 КПК України слід звернути увагу, що законопроект не передбачає механізмів укладення договору про надання правової допомоги між померлою особою і її захисником, чи призначення такій  особі захисника», - підкреслили у ГНЕУ.

Стосовно нового порядку освідування - у ГНЕУ попередили, що може з’явитися практика, коли замість освідування проводять обшук.

«Відповідно до частини першої статті 241 КПК України дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

В частині слів «одязі, в якому він перебуває» слід зазначити, що освідування – це процесуальна дія, яка полягає в огляді і дослідженні тіла живої людини з метою одержання і перевірки доказів.

Стосовно дослідження одягу слід зазначити, що під час затримання особи, згідно з положеннями частини третьої статті 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 КПК України. У інших випадках обшук особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у порядку, передбаченому статтями 223, 236 КПК України.

З урахуванням наведеного, на нашу думку, запропонована редакція на практиці може створити випадки підміни особистого обшуку (що вимагає ухвали слідчого судді) освідуванням одягу особи (що може здійснюватися на підставі постанови прокурора), що на практиці може призвести до порушень статті 62 Конституції України», - підкреслили експерти.

Нижче наводимо текст закону.

ЗАКОН

Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану

Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) такі зміни:

1) у частині першій статті 3:

пункт 19 викласти в такій редакції:

«19) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники»;

доповнити пунктом 27 такого змісту:

«27) особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, – фізична особа, яка не набула статусу підозрюваного, обвинуваченого у зв’язку з її смертю, але стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;

2) частину другу статті 42 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені частиною першою статті 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть»;

3) частину першу статті 45 викласти в такій редакції:

«1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію)»;

4) частину четверту статті 238 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Під час здійснення кримінального провадження у порядку, передбаченому статтею 615 цього Кодексу, письмовий дозвіл на видачу трупа видається прокурором або слідчим після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причин смерті»;

статтю 241 викласти в такій редакції:

«Стаття 241. Освідування особи

1. Дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу
2. Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.
3. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком здійснення освідування лікарем. Дізнавач, слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов’язано з необхідністю оголювати особу, яка підлягає освідуванню. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров’я. Застосування примусу допускається лише у межах, необхідних для досягнення мети освідування. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, одязі, в якому вона перебуває, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет

шляхом фотографування, відеозапису чи застосування інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатися як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

1. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, копія якого надається особі, освідування якої здійснювалося»;

6) у статті 284:

пункт 5 частини першої викласти в такій редакції:

5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого»; у частині четвертій: в абзаці третьому слова «постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав» замінити словами «постанову про закриття кримінального провадження, у тому числі щодо підозрюваного, з підстав»; доповнити абзацом п’ятим такого змісту: «Постанова про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, приймається прокурором з урахуванням особливостей, визначених частиною десятою цієї статті»; абзац другий частини шостої після слова «заявнику» доповнити словами «одному із близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику померлого»; частину сьому доповнити абзацом третім такого змісту: «Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених частиною десятою цієї статті»;

після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту: «10. За наявності підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті:

1) прокурор – до винесення постанови про закриття кримінального провадження направляє одному з близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику померлого письмове повідомлення про можливість закриття кримінального провадження у зв'язку із смертю підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, із роз'ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження;

2) суд – до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення повідомлень, одному з близьких родичів або члену сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику обвинуваченого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором у строки та порядку, передбачені статтею 220 цього Кодексу». У зв’язку з цим частину десяту вважати частиною одинадцятою;

7) пункт 4 частини першої статті 303 після слова «заявником» доповнити словами «одним із близьких родичів або членом сім’ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого»;

8) статтю 331 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«4. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу».

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;

9) у статті 615:

у частині першій: абзац п’ятий замінити двома новими абзацами такого змісту:

«2) відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 цього Кодексу, – такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Рішення керівника органу прокуратури приймається у формі постанови та має містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді».

У зв'язку з цим абзаци шостий – одинадцятий вважати відповідно абзацами сьомим – дванадцятим;

абзаци десятий - дванадцятий замінити чотирма новими абзацами такого змісту:

«6) наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, – уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.

Якщо в умовах воєнного стану відсутня об’єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 цього Кодексу, розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи.

Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 цього Кодексу, для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється»;

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду. Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством»;

частину п’яту після слів «підготовчого судового засідання обраний» доповнити словами «слідчим суддею, керівником органу прокуратури»

у частині сьомій слова «сімдесяти двох» замінити словами «сорока восьми»;

абзац перший частини дев’ятої викласти в такій редакції:

«Під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визнаним у порядку, передбаченому законодавством»;

15. В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення».