Висновок Верховного суду щодо встановлення факту самостійного виховання дитини батьком

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що саме по собі проживання матері окремо від дитини та її обмежена участь у вихованні не є підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком. Для цього необхідно довести обставини, які свідчать про припинення або істотне обмеження батьківських прав іншого з батьків у встановленому законом порядку.

У справі № 487/11354/24 КЦС ВС залишив без змін рішення попередніх інстанцій, які відмовили у встановленні такого факту, попри доводи батька про тривале самостійне виховання дитини та його мобілізацію.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогою встановити факт самостійного виховання ним неповнолітньої доньки.

Він зазначав, що:

• після розірвання шлюбу у 2014 році донька проживає з ним;
• мати з 2015 року перебуває за кордоном і не бере участі у вихованні та утриманні дитини;
• саме він забезпечував дитину та займався її вихованням.

Ключовим мотивом звернення до суду було те, що після мобілізації у 2024 році позивач не зміг документально підтвердити факт самостійного виховання, що має значення для отримання відстрочки від мобілізації та можливого звільнення з військової служби відповідно до законодавства.

На підтвердження своїх доводів він подав довідки навчального закладу, акти та пояснення сусідів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суди відмовили у задоволенні позову.

Вони виходили з того, що:

• позивач не довів, що мати дитини умисно ухиляється від виконання батьківських обов’язків;
• саме проживання матері окремо не означає, що дитина виховується виключно батьком;
• відсутні докази того, що мати позбавлена можливості або права брати участь у вихованні дитини.

Також суди врахували, що:

• дитина проживає у квартирі бабусі;
• існує зв’язок із матір’ю (зокрема телефонний);
• орган опіки не підтвердив факт самостійного виховання.

Апеляційний суд погодився з такими висновками.

Доводи касаційної скарги

Представник позивача наполягав, що:

• суди неправильно застосували норми права;
• не врахували практику Верховного Суду у подібних справах;
• не надали належної оцінки доказам;
• фактично проігнорували тривале самостійне виховання дитини батьком.

Також зазначалося, що встановлення такого факту є критично важливим для вирішення питання проходження військової служби.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та сформулював принципові правові висновки.

1. Самостійне виховання потребує юридично значущих підстав

КЦС ВС підкреслив: для встановлення факту самостійного виховання дитини необхідно довести обставини, за яких обсяг батьківських прав іншого з батьків обмежений або припинений.

Такими обставинами можуть бути, зокрема:

• позбавлення батьківських прав;
• визнання особи безвісно відсутньою чи недієздатною;
• інші юридичні факти, підтверджені актами цивільного стану або рішенням суду.

2. Обов’язки батьків є невідчужуваними

Верховний Суд наголосив:

• батьківські обов’язки не можуть бути передані або припинені за власною волею;
• навіть проживання окремо не звільняє від обов’язку виховувати дитину.

3. Сам факт окремого проживання — недостатній

КЦС ВС  прямо зазначив:

• проживання матері за кордоном або окремо від дитини
• не означає автоматично її усунення від виховання;
• така обставина не свідчить про припинення її батьківських прав.

4. Не доведено умисного ухилення матері

Суди попередніх інстанцій встановили, а Верховний Суд погодився, що:

• відсутні належні докази свідомого та умисного невиконання матір’ю своїх обов’язків;
• не підтверджено, що вона позбавлена можливості брати участь у вихованні дитини.

5. Докази мають відповідати стандарту переконливості

КЦС ВС нагадав:

• саме сторони зобов’язані довести обставини, на які посилаються;
• доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;
• висновок має базуватися на більшій переконливості однієї версії над іншою.

6. Питання військової служби не змінює стандарт доказування

Верховний Суд окремо зазначив: необхідність встановлення факту для звільнення з військової служби не є підставою для задоволення позову за відсутності належних доказів.

Висновок

Верховний Суд підтвердив рішення попередніх інстанцій: касаційну скаргу залишено без задоволення; у встановленні факту самостійного виховання дитини батьком — відмовлено.